"Мета роботи полягає у вивченні різножанрових композиторських втілень Шевченкової поезії – найпопулярнішого серед українських авторів Псалма 12. Методологія дослідження. Для досягнення зазначеної мети в роботі застосовано наступні методи: жанрово-стильовий, компаративний (застосований в процесі виявлення спільних та індивідуально-стильових особливостей втілення поетичного слова шляхом зіставлення хорових творів різних жанрів), типологічний (для систематизації досліджуваних явищ за спільними ознаками), літературознавчий метод версифікаційного аналізу (використаний для визначення властивостей віршування поетичного першоджерела). Наукова новизна обумовлена тим, що на прикладі різних композиторських підходів вперше систематизуються принципи омузикалення композиційно-версифікаційних і семантичних особливостей того самого сакрального слова – Псалма 12 Т. Шевченка – в залежності від конкретного жанрово-стильового контексту. Крім того, в музикознавчий обіг уводяться малодосліджені твори сучасних українських авторів – В. Тиможинського, О. Імаметдинової (Похило), М. Скорика, О. Яковчука, Л. Дичко – на текст переспіву Псалма 12 Кобзаря. Висновки. Поетична збірка «Давидові псалми» Т. Шевченка є поширеною серед сучасних українських композиторів. Нині нарахову&ється близько двадцяти авторських омузикалень переспівів з циклу Т. Шевченка, принаймні половину з яких складає Псалом 12. Саме це й зумовило вибір об’єкту дослідження. В цілому всі автори бережно поводяться зі структурою поетичного першоджерела, про&те кожен обирає власний підхід до омузикалення Псалма 12 («тексто-музичний» або «симфонічний»), що пояснюється жанровою семантикою. Отже, жанр є одним із найголовніших інструментів омузикалення сакрального слова Т. Шевченка".