"Методологічною основою роботи є інтонаційний підхід школи Б. Асафьєва в Україні із властивим йому лінгвистико-культурологічним аспектом трактування музикознавчого методу, з опорою на аналітикоструктурний принцип і опорою на порівняльні стилістичні характеристики, герменевтично-інтерпретаційний ракурс музичної семіотики «інтонаційного словника епохи» за Асафьєвим і подальших розробок в працях О.Сокола, О. Маркової та ін. Наукова новизна дослідження зумовлена оригінальністю теоретичної ідеї «системи Леонардо да Вінчі» П. Валері у проекції на матеріали творчої біографії великого бразильського митця і державного діяча, а також тим, що вперше в українському музикознавстві представлені описи творів Е. Вілли-Лобос, а в контексті заявленої ідеї, у тому числіоперна спадщина композитора, не висвітлена в українсько- і російськомовних джерелах. Висновки. Увесь досвід державно-виховного будівництва Бразилії, в якому Е. Вілла-Лобос представляв активно діючий механізм культуротворчості, відкрив нові морально-соціальні нормативи, естетично оснащені и глибоко самобутні. Очевидно, людство покликане прислухатися і увібрати досвід музичного генія Е. Вілли-Лобоса, відповідно, закономірностей його Бахіани минулого ХХ століття. Прояв універсалізму діяльнісного охопле&ння в спадщині Е. Вілли-Лобоса викликав до життя «прото-поставангардистські» прояви мислення цього автора, який показав у Бразильських бахіанах певний компроміс простоти «мас-культурної латини» і висот професійної метафоричної гіперболізації, недосяж&ної на попередніх історичних щаблях. В оперному прояві («Йєрма») виявляється оригінальна лінія веризму, напрямку, що містить запозичення в художнє ціле природничо-науково виправданої дидактики, у випадку зазначеного твору, висуває моральний норматив &гендерної вірності, яка ніколи не обговорювався в художній сфері на основі етико-естетичного шановного її розуміння і прийняття".
