"Метою роботи є аналіз ставлення ранніх християнських мислителів до мистецтва слова, до поезії та красномовства, з’ясування ролі і значення таких мовних жанрів, як «хвала», «плач», «сповідь». Методологія дослідження базується на застосуванні загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, зокрема: аналізу, синтезу, логічного методу та методу узагальнень. Наукова новизна полягає у запровадженні твердження про те, що поряд із засудженням красномовства як марнослів’я, християнські мислителі надали цьомумистецтву нового сенсу та досвіду через використання в проповідях цитат зі Святого Письма. Висновки. Ранні християнські мислителі велику увагу приділяли мовним мистецтвам з метою формування нової християнської теорії слова, тобто мистецтва слова, в широкому розумінні цього терміну. Отцям Церкви багато вдалось переосмислити з античної естетичної спадщини, щоб усвідомити місце, функції та значення мовних мистецтв в християнському культі та культурі в цілому. Надалі богослови, філософи й філологи вшановували їх досвід, та спиралися на їх тексти як на зразки в теоретичному й практичному планах".
