"Мета статті полягає в аналізі наукових досліджень з проблематики віртуального та з’ясуванні їх сутнісних ознак. Методологія дослідження. Вибір методів дослідження зумовлений метою статті й предметом дослідження, зокрема застосовано системний підхід до опрацювання праць з віртуалізації культури. Наукова новизна. Виокремлено основні напрями досліджень з проблематики віртуалізації, представниками яких охарактеризовано специфіку зіткнення науково-технічного прогресу з культурою. Висновки. Наведено три основні напрями, в межах яких виявлено найбільш важливий теоретичний потенціал для вивчення феномена віртуальності: першим напрям представлений прибічниками теорії віртуальної реальності, віртуалізації тощо, які підкреслюють сучасність феномена віртуальності і його техногенну сутність; другий – це феноменологія соціального світу; третій – ряд сучасних соціально-філософських концепцій, в яких явно чи латентно простежується думка, що віртуальність є іманентною культурі або ж культура іманентна віртуальності,і в цьому сенсі вона не може бути протиставлена реальності. Згідно з результатами розглянутих досліджень, культура починає все більше втрачати риси лінійності і передбачуваності розвитку, а сучасна соціокультурна реальність все більше ототожнюється з& віртуальністю".
