"У часі та просторі ми "перетнулися" з цим славним сімейством завдяки невеликій - усього кільканадцять будинків - вуличці в центрі Тернополя. На ній я виросла і прожила майже половину свого життя, поки сім"я не переїхала в інший мікрорайон. Правда, тодівона називалася по-іншому, на честь міжнародного жіночого дня 8 Березня. І назва ця, у флері теплих спогадів про дитинство та юність, здавалася мені такою весняно-красивою, що на початку 90-х стало якось аж образливо від новини, що її раптом змінили на честь "якоїсь" родини Барвінських. Мені й досі трохи соромно, що, будучи журналісткою і дочкою письменника, на той момент я справді майже нічого про цю родину не знала. На жаль, такі часи тому передували. Однак минуло ось уже понад чверть століття. нещодавно, зустрівшись із колишніми сусідами, які до сьогодні проживають за старою адресою, я випадково дізналася, що вони й досі не в курсі, хто такі були ті Барвінські".