У статті запропоновано парадигматичний аналіз лексики ліричного циклу І.А. Буніна "Пісні про весну", що має на меті дослідження - визначити циклотворчі функції лексичних парадигм. Усі твори циклу поєднують у своєму складі риси проєктивності та концептуальності. Концептуальність та проєктивність репрезентовані двома домінантними парадигмами, що повторюються в усіх віршах циклу "Пісні про весну" - парадигмами ПРИРОДА (проективний аспект) та ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ (концептуальний аспект). Парадигма ПРИРОДА та парадигма ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ взаємопов"язані. Зміни складу парадигми ПРИРОДА призводять до змін складу парадигми ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ. У першому вірші циклу "Пісні про весну" природа знаходиться у стані очікування весни як пори оновлення. Ці відчуття поєднано з відчуттями ліричного героя. Весняне тепло, що огортає природу у наступному вірші циклу "Пісні про весну", віддзеркалено у відчуттях ліричного героя як стан, споріднений до сп"яніння. СПОКІЙ та РУХ ПРИРОДИ у третьому вірші циклу "Пісні про весну" ліричний герой відчуває крізь сінестетичні зорові та звукові образи. "Вранішні співи солов"їні" у вірші "То розростаючись, то невиразно…" - голос Весни, який ліричний герой відчуває як невидиму гармонію. У заключному вірші циклу "Пісні про весну" парадигма ПРИРОДА& поєднується з парадигмою БАТЬКІВЩИНА, надаючи відчуттям ліричного героя конкретні риси. Це є пов"язаним з тим, що концепт БАТЬКІВЩИНА - сенсотвірний для всієї творчості І.О. Буніна. Батьківщина у розумінні поета - не тільки рідний край та його конкр&етна частина, в якій народилася людина, де відбулося її становлення як особистості, а органічно належна людині риса, що детермінує її світогляд. Ключові слова: функціональний підхід у дослідженні мовних явищ, парадигматичний аналіз лексики, мовознавч&е дослідження поетичного тексту.
В статье предлагается парадигматический анализ лексики лирического цикла И.А. Бунина "Песни о весне", преследующий цель определить циклообразующие функции лексических парадигм. Все произведения цикла объединяют черт&ы проективности и концептуальности. Концептуальность и проективность репрезентированы двумя доминантными парадигмами, повторяющимися во всех стихотворениях цикла "Песни о весне", - парадигмы ПРИРОДА (проективный аспект) и ЛИРИЧЕСКИЙ ГЕРОЙ - концептуа&льный аспект. ЭТИ ПАРАДИГМЫ взаимосвязаны. Изменения состава парадигмы ПРИРОДА приводят к изменению состава парадигмы ЛИРИЧЕСКИЙ ГЕРОЙ. В первом стихотворении цикла "Песни о весне" природа находится в состоянии ожидания весны как поры обновления. Эти& ощущения объединены с ощущениями лирического героя. Весеннее тепло, распространяющееся в природе, в следующем стихотворении цикла "Песни о весне" отражено в ощущениях лирического героя как состояние, родственное опьянению. ПОКОЙ и ДВИЖЕНИЕ ПРИРОДЫ в& третьем стихотворении цикла "Песни о весне" лирический герой ощущает через синестетические зрительные и слуховые образы. "Напевы ранних соловьёв" в стихотворении "То разрастаясь, то невнятно…" - голос Весны, ощущаемый лирическим героем как невидимая& гармония. В заключительном стихотворении цикла "Песни о весне" парадигма ПРИРОДА объединяется с парадигмой РОДИНА, придавая ощущениям лирического героя конкретность. Это связано с тем, что концепт РОДИНА является смыслообразующим для всего творчеств&а И.А. Бунина. Родина в понимании поэта - не только родной край и его конкретная область, в которой родился человек, где произошло его становление как личности, а органически присущая человеку черта, определяющая его мировоззрение.
