У статті встановлюється зв’язок мiж прийомами, що використовував при навчанні мовi видатний педагог В.О. Сухомлинський, та теоретичними положеннями функцiоналiзму – одного з сучасних антропоцентричних напрямiв у лiнгвiстицi. Формуючи у дитини поняття (значення), В.О. Сухомлинський вважав за необхідне організувати на уроцi навчальну дiяльнiсть, в ходi якої дитина об’єднує в одну систему визначення поняття, що йдуть від дійсності, а не тільки від мови. Це вiдповiдає одному з провiдних положень функціональної теорiї про абстрактнi категорiї, зокрема поняття, як розгалуженi мережi зв’язкiв мiж рiзними визначеннями цього поняття, серед яких є визначення, що йдуть вiд мови, та визначення, що відзеркалюють предметний свiт.
В статье устанавливается связь между приемами, которые использовал при обучении языку выдающийся педагог В.А. Сухомлинський, и теоретическими положеннями функционализма – одного из современных антропоцентрических направлений в лингвистике. Формируя у ребенка понятие (значение), В.А. Сухомлинсий считал важным организовать на уроке учебную деятельность, в ходе которой ребенок связывает в единую систему определения понятия, идущие от действительности, а не только от языка. Это соответствует одному из ключевых положений функциональной те&ории об абстрактных категориях, в частности о понятии, как разветвленной сети связей между различными определениями этого понятия, среди которых есть определения, идущие от языка, и определения, являющиеся отражением предметного мира.
