"Будучи в університеті, говорив якось "дивно" по-українськи. Так, що ми, дівчата, навіть подекуди бокували зразу від нього. Вважали за поляка, що робиться "приємним" для нас, українок", - писала у рецензії на збірку "Три перстені" Богдана-Ігоря Антонича1935-го письменниця Ірина Вільде. Поет - лемко за походженням. 1928-го приїжджає до Львова, щоб вступити до університету. Тітка Параска Волошинович має тут квартиру на вул. Городоцькій. Живе із сином Романом і виділяє племіннику окрему кімнату. Богдан-Ігор Антонич стає студентом філософського факультету".
