Проводиться компаративний аналіз ідейних основ політики та міліарної практики неоколоніалізму Росії, які зрештою зводяться до неприпустимого вибору для країн постколоніальної доби існування між "гібридним миром" і "гібридною війною". Поняття "гібридна війна" ще не отримала належної концептуалізації, воно вживається для позначення такого "зрощення-гібриду" жорсткої сили та збройних акцій із мирними, але насильницькими акціями, які примушують країну-жертву втягнутись у виснажливу боротьбу за суверенітет і незалежність. Водночас, начебто альтернативний такому стану "гібридний мир" не стає надійною запорукою вільного сталого розвитку, адже в ньому "зрощені" неоімперська політика прив"язки колишньої колонії ззовні "м"якими", знов-таки, силовими засобами, із більш широким спектром тиску для досягнення цілей втягування колишніхколоній у орбіту нерівноправних, несправедливих відносин. "Гібридна війна" стала новелою XXI ст., бо ще з фрагментів Геракліта та Ємпедокла війна та мир, як Розбрат і Любов, були опозиціями майже космічного масштабу. Згубність "гібридного миру" полягає в деформації соціальної та гуманістичної сутності миру. Однак мир має принципові відмінності стосовно війни, навіть за умов їхніх деформацій і "зрощень" зі своїми протилежностями. П&ланування миру має розпочатись із розривом традиції "облагороджування" війни, закріплення нового мислення "культури миру" й заперечення війни як продовження політики, збройна відсіч агресору має підтримуватись світовою спільнотою без урахування прихо&ваного змісту поняття "гібридної війни". У теоретично-науковому дискурсі така політична позиція може бути охарактеризована як "керований хаос" відносно до країн постколоніального статусу.
The article provides a comparative analysis of the ideologi&cal foundations of policy and military practices of Russia"s neo-colonialism, which ultimately lead to an unacceptable choice for postcolonial countries of existence between the "hybrid world" and the "hybrid war". The concept of "hybrid warfare" has& yet to receive proper conceptualization; it is used to refer to such "hybridization" of hard power and armed action with peaceful but violent actions that force the victim country to engage in an exhausting struggle for sovereignty and independence.& The fatalities of the "hybrid peace" are the deformation of the social and humanistic essence of the world. He was a condition of true human existence, while the war arose by Moloch devouring his children. However, the world has fundamental differen&ces with regard to war, even under conditions of their deformations and "mergers" with their opposites. Planning for peace must begin with the breakdown of the tradition of "ennobling" the war, consolidating the new thinking of a "culture of peace". &One of the goals of the aggressive militia policy, according to the provisions of the "doctrine of Gerasimov," published exactly the year before the start of the aggression against Ukraine, is the clamping of post-colonial countries into the "hybrid &peace-war" grip, the use of "chaosstrategy", that is, contributing to the achievement of an atmosphere of constant tensions and conflicts in a hostile country ". In theoretical-scientific discourse, such a political position can be characterized as "&controlled chaos" in relation to postcolonial states.
