Проаналізовано роман Олеся Гончара "Людина і зброя" із позицій 60-х років ХХ ст.(періоду хрущовської "відлиги") і сучасних підходів до інтерпретації літературного твору. Зазначено, що цим текстом його автор "розхитує" найбільш сталі соцреалістичні догми, окремими штрихами художньо розкриваючи раніше заборонені факти радянської історії, водночас зберігаючи провідні ідеологеми цього методу (керівна роль комуністичної партії, священна війна, інститут комісарів).
Проанализирован роман Олеся Гончара "Человек и оружие" с позиций 60-х годов ХХ в. (периода хрущовской "оттепели") и современных подходов к интерпретации литературного текста. Отмечено, что этим текстом его автор "рассшатывает" наиболелее устоявшиеся догмы, отдельными штрихами художественно расскрывая ранее запрещённые факты советской истории, одновременно сохраняя ведущие идеологемы этого метода (руководящая роль коммунистической партии, священная война, институт комиссаров).
The article depicts "The Man and Weapon" by Oles Honchar from the standpoint of the sixties of the twentieth century (the period of Khrushchev"s "thaw") and modern approaches to the interpretation of a literary work. It is noted that this text by his author "shakes" the most constant socialist realism dogmas, with ind&ividual strokes artistically revealing previously prohibited facts of Soviet history. The writer truly talks about the tragedy of fighting at the border, about the absolute unwillingness to rebuff the enemies who triumphantly won almost the whole of &Europe, the mistakes of command, the mediocrity and selflessness of military commanders.
