"Розглянуто характер і специфіку обігравання античного міфу в „Уліссі” Дж. Джойса і „Мьорфі” С. Беккета. Вивчено схеми і прийоми травестування міфологічних структур „Улісса” у „Мьорфі”. Виявлено ремінісценції в „Мьорфі”, пов’язані з неоміфологічними персонажами „Улісса”. Досліджено спосіб і принципи пародіювання мотивів „Улісса” в „Мьорфі”. Гомерівський міф про мандри Одіссея (античні герої Одіссей, Пенелопа та ін., сюжетні ситуації) сприйнятий С. Беккетом у „Мьорфі” крізь призму джойсівського „Улісса”й інтерпретований пародійно. Проаналізовано міфологеми Пенелопи, Цирцеї, Поліфема, сирени, інші міфологічні образи, а також сцени, мотиви, які в обох романах пародійно обіграні, причому в „Мьорфі” пародія посилена: Пенелопа, яка зраджує чоловіку в „Уліссі”, у „Мьорфі” працює повією. Світоглядні принципи Дж. Джойса, представлені в „Уліссі”: прагнення до універсалій, епіфанічність світу, ідея вічного повернення, – відкидаються С. Беккетом відповідно до його позиції, згідно з якою життя марне, абсурдне й виснажливе. Способи обігравання неоміфологічних структур „Улісса” в „Мьорфі” представлені вивертанням, пародійним пониженням й доведенням до абсурду".
