"Творчість – справа не тільки відповідальна, але й ризикована. Тому митці часто-густо чи то з доброї волі, чи з вимушеної необхідності ховають своє справжнє обличчя за розмаїтими масками. І одним із найпоширеніших різновидів таких масок є прибране ім’я,або псевдонім. Деколи така маска «приростає» до обличчя – так, що майже витісняє у свідомості публіки справжнє ім’я автора (ось як у випадках Панаса Мирного, Олени Пчілки, Лесі Українки чи Олега Ольжича…); інколи ж, навпаки, митець відомий передусім підвласним іменем («як у метриці»!), хоча й використовував одну чи кілька літературних «масок»". Згадується М. Максимович.
