На матеріалі текстів класика бельгійської літератури Ж. Роденбаха розглянуто функціонування космологічної міфопоетичної концептосфери. Простежується ґенеза основних образних і концептуальних парадигм, що генерують особливості авторської картини світу. Виявлено, що шляхом синтезу греко-римської та християнської міфопоетичних парадигм провідною міфологічно маркованою дієсхемою в пізніх поетичних текстах Ж. Роденбаха постає перехід мегаконцепту ДУША із позитивно і негативно маркованих концептосфер ВОДА і СВІТЛО (горизонтальний вимір ЧАСУ, поле боротьби бінарних опозицій СВІТЛЕ/ТЕМНЕ, КОХАННЯ/СМЕРТЬ, ВОДА/ТЕМНЕ, міфологема Хаос) до позитивно маркованої концептосфери ВИЩИЙ СВІТ (корелят ВІЧНОСТІ, міфологема Космосу), яка виявляється актуалізацією анімістичної концептуалізації НЕБО = ДОЛЯ.
На материале текстов классика бельгийской литературы Ж. Роденбаха раскрывается функционирование космологической мифопоэтической концептосферы. Анализируется генезис основных образных и концептуальных парадигм, которыегенерируют особенности авторской картины мира. Установлено, что путем синтеза греко-римской и христианской мифопоэтических парадигм основной мифологически маркированной композиционной схемой в поздних поэтических текстах Ж. Роденбаха выступает перехо&д мегаконцепта ДУША из положительно и отрицательно маркированных концептуальных сфер ВОДА и СВЕТ (поле борьбы бинарных оппозиций СВЕТЛОЕ/ТЕМНОЕ, ЛЮБОВЬ / СМЕРТЬ, ВОДА / ТЕМНОЕ, мифологема Хаоса) в положительно маркированную концептуальную сферу ВЫСШИ&Й МИР (коррелят ВЕЧНОСТИ, мифологема Космоса), в чем проявляется актуализация анимистического тождества НЕБО = СУДЬБА.
This article is devoted to the study of the structure of cosmological conceptual sphere in the late poetic texts of Belgian Fren&ch-speaking symbolist writer Georges Rodenbach. It is shown how functions the genesis of essential paradigms of images and concepts generate peculiarities of worldwiew of this symbolist author. It is defined that the synthesis of the mythological par&adigms of Ancient Greece and Rome with the paradigm of Christian intertext is producing the nuclear compositional scheme of the late poetic texts of Georges Rodenbach. This scheme implies the movement of the mega-concept SOUL from the conceptual sphe&res of WATER and LIGHT (marked positively and negatively, implying the binary oppositions of DARK and LIGHT, LOVE and DEATH, WATER and DARK, Ancient proto-concept of Chaos) to the conceptual sphere of UPPER WORLD (related to ETERNITY, Ancient protoco&ncept of Cosmos). This scheme is generated by the actualization of the animistic semantic relations SKY = FORTUNE.
