"Науковою новизною статті є розкриття рефлексії творів видатних українських композиторів другої половини ХХ – початку ХХІ століття В. Губаренка, М. Скорика та Є. Станковича у хореографічних постановках відомих українських балетмейстерів А. Шекери як представника класичного балету та Р. Поклітару як втілення сучасного танцю. Висновки. Таким чином, українське хореографічне мистецтво другої половини ХХ-початку ХХІ століття здійснювало спроби синтезу сучасних хореографічних тенденцій з елементами національної культури, залучаючи нову генерацію композиторів, які відходили від канонічних класичних стандартів у музиці та вкладали у свої твори проблеми сенсу людського буття та екзистенціальну проблему особистості, а саме В. Губаренка, М. Скорика та Є. Станковича. Ця тенденція охопила класичний балет, який представлений творчістю А. Шекери («Цвіт папороті», «Каменярі», «Камінний гість» ) та сучасний танець – Р. Поклітару та його балет-триптих «Перехрестя» на скрипкові концерти М. Скорика".
