The intent of the research is to determine viewpoints for the comparative analysis of the Hungarian Hajduks and the Ukrainian Cossacks. During the period spanning from the end of the 15th century up to the 1570"s, Cossacks, similarly to Hajduks, began to take shape as a new social phenomenon, yet legally they still did not exist. Registered Cossacks and royal Hajduks as such were legally recognised, thus they gained a distinguished position in contemporary society despite the fact that hard as they tried, the title of nobility was yet unavailable to them. After comparing the position of Ukrainian Cossacks and Hungarian Hajduks in society, it can be stated that they constituted an "intermediate" social category between nobility and villeins, and they became a mass phenomenon in society only at the end of the 16th century.
Представлено можливі міркування для порівняльного аналізу гайдуків Угорщини та козаків України. Екзистенційні можливості обох груп зумовлені владним вакуумом, що виник у другій половині XV ст. в прикордонних районах, а на кінець XVI ст. вони стали визначним оборонним елементом. Основним мотивуючим фактором для розвитку гайдуків і козаків, а також збільшення їхньої чисельності була турецька загроза. Як гайдуки, так і козаки сво&єю метою вважали військову службу, за рахунок неї мали намір просуватися матеріально та в суспільстві. Стосовно свого становища у суспільстві, то королівське гайдуцтво мало багато спільного з українським реєстровим козацтвом, відчуття згуртованості т&а розвинене суспільне мислення надавали можливість забезпечувати собі важливе місце у суспільній ієрархії держави. Вони були проміжною категорією суспільства, але тільки на кінець XVI ст. стали масовим соціальним явищем. Їхню соціальну відокремленіст&ь, в першу чергу виправдовувала важлива роль у захисті південних прикордонних територій країни. Центральна влада в обох країнах однаково ставилися до козаків і гайдуків, вбачаючи у них потрібну військову силу, але політика уряду щодо козаків і гайдук&ів фактично змінювалась залежно від актуальної політики держави. Такі ж приклади мають вражаючу подібність в інституціях реєстрових козаків та королівських гайдуків, які були визнані коронною владою і посіли привілейоване місце в суспільстві, але скі&льки вони не намагались - так і не змогли підняти свій ранг до дворянства.
