"Узагальнення результатів дослідження дозволяє виділити три основні напрями підвищення привабливості та активності інвестиційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах: зміна обсягів і структури інвестицій, підвищення рентабельності операційної діяльності та зниження середньозваженої вартості капіталу, що використовується. Вищеперераховані напрями тісно взаємопов"язані між собою. При цьому провідне значення має рентабельність інвестованого капіталу, високий рівень якого знижує гостроту проблеми фінансування. У цьому випадку генерування прибутку буде достатнім для залучення як власних, так і позичкових ресурсів. Дослідження свідчить, що сільське господарство потребує дієвих заходів щодо згладжування коливань цін на його продукцію. Висока чутливість рентабельності до змін цін підвищує рівень ризику інвестування капіталу у галузь, знижує передбачуваність віддачі на вкладений капітал. Одним із інструментів забезпечення стабілізації цін на сільськогосподарську продукцію є державні фінансові та товарні інтервенції. Основною метою проведення інтервенцій є забезпечення доходів сільськогосподарських товаровиробників, достатнього для розширеного відтворення і стабілізація цін на ринку. В умовах низької рентабельності сільськогосподарського виробн&ицтва формування власних резервів підприємствами явно недостатньо для покриття втрат у випадку настання ризикової події. У цій ситуації необхідно залучати зовнішні джерела фінансування у непередбачуваних ситуаціях. Разом із тим, до цього часу залишає&ться слабко розвиненою біржова торгівля, що стримує використання фінансових інструментів хеджування ризиків. На нашу думку, вирішення вказаних недоліків дозволить знизити ризики інвестування у галузь. Дослідженням встановлено, що до недавнього часу у&часть держави в підтримці сільського господарства у країні велася під різними ідеологічними лозунгами — від "антикризових заходів", "підтримка доходів" і "порятунку сімейного фермерства" до "захисту США від нечесних форм конкурентної боротьби". Відпо&відно і фінансові вливання держави в сільське господарство визначалися на ранніх етапах як "субсидії", "безповоротні кредити", "дотації", "допомога" і т.д.".
