Стаття містить короткий огляд історичних коренів і процесу розробки положень про скарги без порушення в різних міжнародних правових угодах, включаючи Генеральну угоду про тарифи й торгівлю та інші угоди СОТ. Вона вказує на зв"язок між поступовим переходом від умовного до безумовного режиму найбільшого сприяння та запровадженням положення про зменшення або зведення до нуля торгових переваг. В статті вказується на той факт, що, хоча система правових норм СОТ набагато більш детальна, ніж система правових норм ГАТТ, пункт про скарги без порушення не тільки залишився в первісному тексті ГАТТ, а й був включений в ряд інших угод СОТ.
У статті зазначається, що сама необхідність включення положень про скарги без порушення до міжнародних торговельних угод пов"язана з глобальним процесом поступового запровадження положень про безумовне надання режиму найбільшого сприяння (на відміну від більш ранньої договірної практики, коли режим найбільшого сприяння надавався на умовній основі).
Стаття вказує на те, що одну з перших спроб встановити принцип безумовного режиму найбільшого сприяння як глобальний єдиний підхід було зроблено на Лондонській Всесвітній економічній конференції, найбільш амбітній глобальній спробі зробити це до успішного укладення Генеральної &угоди про тарифи і торгівлю 1947 року. Незважаючи на те, що первісною причиною для використання клаузули про скарги без порушення є відносно обмежена сфера застосування Генеральної угоди про тарифи та торгівлю, значне розширення сфери застосування ці&єї багатосторонньої торговельної системи в результаті Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів не призвело до усунення первісного положення про скарги без порушення з тексту ГАТТ. Більше того, положення про скарги без порушення б&ули включені до ряду інших угод СОТ. Це, у свою чергу, підводить до питання, чи дійсно можна було б в майбутньому укласти міжнародну торговельну угоду, яка б охоплювала кожний захід, що впливає на міжнародну торгівлю, доступний для національних уряді&в.
The article contains a brief review of historical roots and process of development of the non-violation clauses in various international legal agreements, including the General Agreement on Tariffs and Trade and other WTO agreements. It points &out the connection between the gradual transition from conditional to unconditional most-favored-nation treatment and the introduction of the clause about nullification or impairment of benefits. Finally, the article points out the fact that even tho&ugh the WTO system of legal rules is much more detailed than the GATT system of legal rules, the non-non-violation clause not only remained in the original text of the GATT, but also was included in a number of other WTO agreements.
The article note&s that the very need to introduce non-violation clauses in international trade treaties is connected with the global process of gradual introduction of unconditional most favored treatment clauses (in contrast to earlier treaty practice, where most-f&avored-nation treatment was provided on a conditional basis).
The article points out that one of the earliest attempts to establish the principle of unconditional most-favored-nation treatment as a global uniform approach was made at the London Worl&d Economic Conference, the most ambitious global attempt to do so before the successful conclusion of the General Agreement on Tariffs and Trade in 1947. Even though the original cause for non-violation complaints has been a relatively limited scope &of the General Agreement on Tariffs and Trade, the significant expansion of the scope of application of this multilateral trade system as a result of the Uruguay Round of multilateral trade negotiations did not result in the removal of the original n&on-violation clause from the text of the GATT. Moreover, non-violation clauses were included in a number of other WTO agreements. This, in turn, leads to a question, whether indeed it would be possible at any time in the future to conclude an interna&
