Проаналізовано політичну взаємодію країн Вишеградської групи з ЄС. Доведено, що після першого десятиліття членства в ЄС позиції країн Вишеградської групи в ЄС реально посилилися. Вони не тільки зміцнили власний регіональний союз, але також стали членамитранс"європейської коаліції з яскраво вираженою позицією з питання подальшої долі європейської інтеграції. Паралельно на тлі зростання загальної регіональної згуртованості й опозиційності настав переломний момент у взаєминах з Брюсселем. Цей період характеризується переходом від асиметричної конвергенції з беззаперечною адаптацією норм і принципів євроінтеграції, що визначало відносини країн колишньої Центрально-Східної Європи з ЄС до вступу і в перші роки після, до повноцінної симетричної конвергенції. Активний опір Брюсселя такому повороту подій ставить перед ним нові завдання, у тому числі щодо перегляду структури та ідеології союзу в бік більшої гнучкості.
The article analyzes the political interaction of the Visegrad Group countries with the EU.It is proved that after the first decade of EU membership, the position of the Visegrad countries in the EU has really intensified. They did not only strengthen their own regional alliance, but they also became members of a trans-European coalition w&ith a strong position on the further fate of European integration. In parallel, with the growth of overall regional cohesion and opposition, a turning point in relations with Brussels has come. This period is characterized by the transition from asym&metric convergence, with the unconditional adaptation of the norms and principles of European integration, which defined the relations of the countries of the former Central and Eastern Europe with the EU prior to accession and in the first years aft&er, to full-fledged symmetric convergence. The active resistance of Brussels to this turn of events poses new challenges to it, including revision of the construction and the ideology of the union towards greater flexibility.
Проанализировано полити&ческое взаимодействие стран Вышеградской группы с ЕС. Доказано, что после первого десятилетия членства в ЕС позиции стран Вышеградской группы в ЕС реально усилились. Они не только укрепили свой региональный союз, но также стали членами трансъевропейс&кой коалиции с ярко выраженной позицией по вопросу дальнейшей судьбы европейской интеграции. Параллельно на фоне роста общей региональной сплоченности и оппозиционности наступил переломный момент в отношениях с Брюсселем. Этот период характеризуется &переходом от асимметричной конвергенции с бесспорной адаптацией норм и принципов евроинтеграции, что определяло отношения стран бывшей Центрально-Восточной Европы с ЕС до вступления и в первые годы после, до полноценной симметричной конвергенции. Акт&ивное сопротивление Брюсселя такому повороту событий ставит перед ним новые задачи, в том числе по пересмотру структуры и идеологии союза в сторону большей гибкости.
