Здійснено спробу уніфікації дефініції "екфразис", виділено його з-поміж художніх описів, метафор, гіпотипозисів та ейдолонів, а також окреслено критерії для виявлення музичного екфразису в тексті. Спостерігаючи за взаємодією функцій музичного екфразису у творах П. Зюскинда (п"єса "Контрабас"), М. Павича (роман "Пейзаж, намальований чаєм"), П. Хьога (роман "Тиша"), автор дослідження формує власну теорію, згідно з якою, на перетині міжмистецьких зв"язків виникає "ефект присутності" реципієнта внаслідок наратора.
Произведена попытка унификации дефиниции "экфрасис", выделения его среди художественных описаний, метафор, гипотипосисов и эйдолонов, а также назыаны критерии выявления музыкального экфрасиса в тексте. Наблюдая за взаимодействием функций музыкального экфрасиса в произведениях П. Зюскинда (пьеса "Контрабас"), М. Павича (роман "Пейзаж, нарисованный чаем"), П. Хёга (роман "Тихая девочка"), автор исследования формирует собственную теорию, согласно которой, на пересечении связей смежных видов искусств возникает "эффект присутствия" реципиента в реальности нарратора.
The author attempts to make the unification of the ekphrasis"s definition. She identifies it among art descriptions, metaphors, hypotyposises and tries to define the criteria of id&entifying musical ekphrasis in text. Observing the musical ekphrasis"s coordination in the prose by P. Suskind (the play "Doble Bass"), M. Paviс (the novel "Landscape Painted with Tea") and P. Hoeg (the novel "Quiet Girl"), the author develops her ow&n theory according to which "the presence effect" of the recipient in the narrator"s reality appears in the intersection of closely related arts.
