У статті здійснюється розкриття соціально-філософського аспекту феноменів дружби та любові у спадщині Аристотеля. Доводиться, що давньогрецький філософ неоднозначно ставиться до значущості любові для суспіль-
ства. Певною мірою він продовжує своїх попередників Сократа і Платона, і підкреслює, що в основі держави любов та дружні взаємини, але водночас опонує їм, бо зазначає про негативні наслідки для суспільства і державного ладу різно-
манітних проявів любовних девіацій. Також Стагірит наголошує на фундаментальному значенні друзів незалежно від соціального статусу, а також на важливості дружби, яка заснована на спільних інтересах, через те, що може мати
помітний вплив в соціально-культурному контексті.
В статье осуществляется раскрытие социально-философского аспекта феноменов дружбы и любви в наследии Аристотеля. Доказывается, что древнегреческий философ неоднозначно относится к значимости любви для общества. В определенной степени он продолжает своих предшественников Сократа и Платона, и подчеркивает, что в основе государства любовь и дружеские отношения, но в то же время оппонирует им, ибо отмечает негативные последствия для общества и государственного строя различных
проявлений любовных девиаций. Также Стагирит отмечает фундаментальное& значение друзей независимо от социального статуса, а также а также важности дружбы, которая основана на общих интересах, потому, что может иметь заметное влияние в социальнокультурном контексте.
The article reveals the socio-philosophical aspect& of the phenomena of friendship and love in the heritage of Aristotle. It is proved that the ancient Greek philosopher is ambivalent about the importance of love for society. To some extent, he continues his predecessors Socrates and Plato, and empha&sizes that the state is based on love and friendly relations. Love is not limited only to individual relationships and circumstances, it affects the entire social and cultural life of mankind. At the same time, he opposes them, because he notes the n&egative consequences for society and the state system of various manifestations of love deviations. An ancient philosopher denies the close connection of love and justice. Justice proceeds from the fact that it draws its conclusions from the point of& view of the person who has the rights. But in the discourse of love, the main value, the meaning of life and the "pulling pole" is always the Other, that is, the personality that I love. It is revealed that Aristotle understood that in those cases w&hen the feeling of self-esteem becomes a stable feature of the character of this or that person, it acquires the value of moral quality. Self-love is a positive motive of behavior (and therefore
quality), because it helps a person to overcome diffic&ulties and his own weaknesses in order to achieve the results that society expects from him, and also because he encourages a person to legitimately protect his dignity.
