"Стаття присвячена вивченню процесів історичного розвитку території Сіверсько-Чернігівського Подесення археологом-дослідником Василем Єлисейовичем Куриленком, його ролі у розвитку української археологічної науки та музейної справи. Археологічні дослідження Подесення є важливими для розуміння взаємодії прадавніх культур і протоетносів, що за ними стояли та продовжували існувати і в наступні періоди, збагачуючи джерельну базу історичних спільнот на території сучасної України, а нині зумовлюють необхідність перегляду,
узгодженню із новими європейськими хронологічно-періодизаційними системами, що лягають в основу аналізу процесів консолідації спільнот. Проаналізовано життєвий і пошуковий шлях археолога-дослідника, охарактеризовано значення польової археологічної діяльності і музейно-просвітницької роботи. Доводиться значення наукової (археологічної), літературної спадщини і просвітницької діяльності для розвитку сучасних поглядів на прадавню історію України. Оцінено значення знайдених дослідником артефактів, які не мають світових аналогів: мізинських браслетів, уламків первісних виробів з орнаментом, які були ним розшифровані; місячних протокалендарів неолітичних мисливців і рибалок, протомузичних інструментів тощо. Розшифруванням мізинських браслет&ів науковець започаткував новий напрямок в археологічній науці – астроархеології. Розробив науковий метод комплексного дослідження культур округи. Вивчав взаємозв’язок, взаємовплив хронологічних змін культур певного регіону. Наповнив археологічні дос&лідження почуттєвістю, естетичністю, контактами (обговоренням результатів досліджень) із вченими, земляками. Уникав псевдонаукових, нав’язаних, ідеологічно-замовлених висновків. Створив українознавчу концепцію музеєтворення. У статті аналізується впл&ив укорінення в етнонаціональну культуру, збереження зв’язку з рідною землею, знаходження в ній джерела натхнення та сили".
