Творча спадщина церковних ієрархів України ранньомодерного часу як консолідуючий чинник українського православ’я (на матеріалах богослужбових і агіографічних творів)
"У статті проаналізовано творчу спадщину українських архієреїв ранньомодерного часу, зокрема праці, які послужили консолідуючим чинником українського православ’я – богослужбові та агіографічні твори. Зроблено висновок, що богословські та агіографічні твори церковних ієрархів виконували важливу місію цілеспрямованої популяризації українських, головним чином київських, святинь та піднесення авторитету українського православ’я. Головним центром їх підготовки та публікації стала Києво-Печерська лавра. З ініціативи та особистої участі Петра Могили з кола діячів очолюваного ним Печерського культурно-освітнього гуртка вийшли фундаментальні богослужбові твори, які були необхідні для виходу з кризи українського православ’я. Вихід чотирьохтомної агіографічної енциклопедії Димитрія Туптала («Житія святих») став найвищим злетом агіографічної писемності в Україні та справив, як і «Patericon» Сильвестра Косова, великий вплив на розвиток літературних пам’яток тогочасної доби. Популярність богослужбових та агіографічних праць головних теоретиків українського православ’я засвідчило їх широке розповсюдження та використання у середовищі різних християнських конфесій".
