"У статті аналізується українська національна еліта постколоніальної доби крізь призму громадянськості. В останні роки помітно зріс інтерес до елітологічної проблематики. В сучасній соціогуманітаристиці доволі часто обговорюються питання про роль еліт усучасному світі, про критерії оцінки діяльності представників різних еліт, про міру їхньої громадянськості, патріотизму та професіоналізму. Позитивні суспільні перетворення багато в чому залежать саме від якісного стану сучасних українських еліт, від їхньої соціально-політичної зрілості, від їхньої готовності та уміння консолідувати українське суспільство, від рівня їхньої відповідальності за долю України. Автор статті дотримується концепції множинності еліт (що базується на ідеї про виокремлення окремих елітних груп за сферами їх провідної діяльності), яка уможливлює виділення політичної, ідеологічної, адміністративно-управлінської, військової, господарсько-економічної, інженерно-технічної, наукової, духовної, медичної, освітньої (педагогічної), культурно-мистецької, релігійної, інформаційної, спортивної та інших еліт. У постколоніальний період всі ці групи еліт мають стати складовими компонентами української національної еліти. У статті аналізується громадянин як суб’єкт якісних суспільних перет&ворень у постколоніальний період, а також громадянські практики самоорганізації соціуму в контексті сучасних трансформаційних процесів в Україні. У статті розглядаються теоретико- методологічні основи, структура та особливості розвитку громадянської &позиції особистості. Громадянське суспільство розглядається як культурно-історичний тип соціуму. Аналізуються особливості його формування і функціонування в Україні постколоніальної доби. Отже, українська національна еліта стане справжнім суб’єктом д&еколонізації України та позитивних суспільних перетворень лише тоді, коли всі її представники почнуть відповідально виконувати свої основні функції: культуротворчу, державотворчу, націєтворчу, а також консолідаційну, креативно-перетворюючу, прогности&чну, мотиваційну, мобілізаційну, управлінську, духовно-світоглядну, ідентифікаційну, патріотичну, гуманістичну, аксіологічну, демократичну, стабілізуючу, стратегічну, безпекову тощо. Українська національна еліта повинна також вчасно давати відповіді &на виклики, поставлені часом (це глобалізаційний, екологічний, економічний, технологічний, інформаційний та інші). Для сучасної України найбільш важливим є не тільки формування ефективної і відповідальної політичної еліти, яка б змогла консолідувати &інші елітні групи, спрямовуючи їхню діяльність у конструктивне русло, але й забезпечення її своєчасної ротації, якісного оновлення, деолігархізації, а також подолання її відчуження від суспільства. Вітчизняна еліта мусить здійснювати якісні політико-&правові, соціально-економічні, соціокультурні, техніко-технологічні, екологічні та інші перетворення; підтримувати цілісність і духовну єдність суспільства, розвиток демократії і самоорганізаційних процесів в Україні, формування і утвердження громадя&нсько-політичної та європейської цивілізаційної ідентичності громадян України".
