"У 1940-1950-х роках десятки тисяч українських жінок були засуджені за політичними звинуваченнями та ув’язнені на тривалі терміни в ГУЛАГу. Дієвим способом упокорення противників радянського режиму в таборах і в’язницях стало руйнування їхніх соціальнихідентичностей (національної, релігійної, політичної, та ін.). Виявлено, що нівелювання гендерної ідентичності жінок відбувалося, в тому числі, через позбавлення їх основних атрибутів жіночності у зовнішньому вигляді. У цій статті, на основі аналізу особистих спогадів колишніх невільниць, а також офіційних документів ГУЛАГу, оцінено роль одягу як важливого маркера жіночності, та розглянуто ті прийоми, які застосовували українки, щоб залишатися і почуватися жінками: перешивали, ремонтували, шили і оздоблювали одяг, дбали про зачіски, тощо. Встановлено, що турбота про зовнішній вигляд дозволяла жінкам протидіяти дегуманізуючому впливу режиму ГУЛАГу, тому подібні практики підтримання фемінності у таборах слід розуміти як пасивний (ненасильницький) спротивтоталітарному ладові".
