Харків - велике постсоціалістичне індустріальне місто з населенням понад 1 млн. Маючи у своїй власності великі об"єкти з різною функціональною складовою (як промислові, так і об"єкти соціальної інфраструктури, інші муніципальні заклади), велике місто напочатку 90-х років стикнулося з тим, що не мало ресурсу на їх утримання та розвиток. Мінлива й нестабільна економічна ситуація знівелювала затребуваність багатьох послуг. Створилася ситуація "паралізованості" публічного простору міста. Лише з початком процесів приватизації та комерціалізації можна говорити про поступове "заповнення" утвореної порожнечі. Суб"єктами оцінки і планування території стають окремі інвестори, а об"єктом комерційної діяльності виступає міський простір. Нові умови створили можливості для діалогу влади, міської громади та бізнесу. Невпорядкованість цих відносин дала невтішні результати просторових перетворень та модернізації території в українських містах. Інвестор, орієнтуючись на прибуток, на свій розсуд визначав місце, форму і функцію нового об"єкта, часто змінюючи обличчя міста і роль території. Наше дослідження викликане потребою у вивченні просторових перетворень та процесів модернізації у великому постсоціалістичному місті, які можуть бути передумовою подальших змін. &І Харків є чи не найкращим прикладом постсоціалістичного міста для дослідження просторово-функціональних трансформацій. Мета статті полягає в аналізі процесів просторового перетворення та модернізації як передумов подальших просторово-функціональних &трансформацій у великому місті Харків, на основі виявлених на території елементів перетворення та ядер модернізації. Аналіз досліджуваних нами об"єктів дозволив побачити напрями перетворень міської території, окреслити просторову структуру ділянок, в&изначити можливі функціональні зміни простору та його сучасну роль у загальноміському середовищі. Дослідження двох тестових ділянок у Харкові - "старого центру" та соцміста, виявило відмінність процесів просторового перетворення й модернізації міськи&х об"єктів у цих частинах міста. Не завжди є можливим зафіксувати вже "готове" перетворення чи модернізацію. Тут важливим є побачити початок зміни, "вихопити" із простору саму тенденцію до можливої зміни, далі зуміти передбачити напрям та її динаміку&.
Харьков - большой постсоциалистический индустриальный город с населением более 1 млн. Имея в своей собственности крупные объекты с разной функциональной составляющей (как промышленные, так и объекты социальной инфраструктуры, другие муниципальны&е учреждения), большой город в начале 90-х годов столкнулся с тем, что не имел ресурса на их содержание и развитие. Переменная и нестабильная экономическая ситуация нивелирована востребованность многих услуг. Создалась ситуация "парализованности" пуб&личного пространства города. Лишь с началом процессов приватизации и коммерциализации можно говорить о постепенном "заполнении" образованной пустоты. Субъектами оценки и планирования территории становятся отдельные инвесторы. А объектом коммерческой &деятельности выступает городское пространство. Новые условия создали возможности для диалога власти, городской общины и бизнеса. Неупорядоченность этих отношений дала не лучшие результаты пространственных преобразований и модернизации территории в ук&раинских городах. Инвестор, ориентируясь на прибыль, по своему усмотрению определял место, форму и функцию нового объекта часто меняя облик города и роль территории. Наше исследование вызвано необходимостью в изучении пространственных преобразований &и процессов модернизации в большом постсоциалистическом городе, которые могут быть предпосылкой дальнейших изменений. И Харьков является едва ли не лучшим примером постсоциалистического города для исследования пространственно-функциональных трансформ&аций. Цель статьи заключается в анализе процессов пространственного преобразования и модернизации как предпосылок дальнейших пространственно-функциональных трансформаций в большом городе Харьков, на основе выявленных на территории элементов преобразо&
