Досліджено теоретичні та прикладні аспекти реконструкції житлового фонду, проаналізовано можливі напрями реконструкції житлового фонду в Україні. Установлено, що комплексна реконструкція існуючих районів є процессом перетворення міського середовища, зміст і тривалість якого визначаються взаємопов"язаними діями, які мають бути спрямованими не лише на техніко-технологічне перетворення, а й на архітектурно-естетичні зміни, на зміни доступності та комфортності умов проживання мешканців. З"ясовано, що ефективність комплексного підходу до проектування реконструкції полягає в тому, що він дає змогу розглядати всі складові об"єкта перетворення в найбільш важливих взаємозв"язках. Саме комплексний підхід, як методологічний принцип проектування, має забезпечувати нормальні умови проживання і функціонування об"єктів у міському середовищі та визначати рішення з оновлення всіх його елементів. Опрацьовано регіональні відміни поширення ветхого та аварійного житлового фонду в Україні. Установлено, що в Україні переважний вид житлової забудови, яка підлягає реконструкції - це забудова 1960-1980-х рр. Організація реконструкції має передбачати вирішення питань із розширення таких функцій, як озеленення та благоустрій територій, організацію місць відпочинку і публічн&их просторів, оновлення інженерного обладнання, зміну функції перших поверхів будівель, організацію автостоянок та паркінгу, дотримання санітарно-гігієнічних вимог тощо. Вивчено досвід реконструкції застарілого житлового фонду у країнах Європи. Устан&овлено, що можливими шляхами вирішення проблеми застарілого житлового фонду може бути як повне його знесення, так і реконструкція із застосуванням сучасних технологій. Можливими методами реконструкції можуть бути надбудова поверхів із застосуванням з&алізобетонного чи металевого каркасу або ж надбудова ще чотирьох-п"яти поверхів із розширенням площі забудови, де квартири вже будуть відповідати сучасним стандартам.
Исследованы теоретические и прикладные аспекты реконструкции жилого фонда, про&анализированы возможные направления реконструкции жилого фонда в Украине. Выявлено, что комплексная реконструкция существующих районов является процессом преобразования городской среды, содержание и продолжительность которого определяются взаимосвяза&нными действиями, которые должны быть направлены не только на технико-технологическое преобразование, но и на архитектурно-эстетические изменения, на изменения доступности и комфортности условий проживания жителей. Определено, что эффективность компл&ексного подхода к проектированию реконструкции заключается в том, что он позволяет рассматривать все составляющие объекта преобразования в наиболее важных взаимосвязях. Именно комплексный подход, как методологический принцип проектирования, должен об&еспечивать нормальные условия проживания и функционирования объектов в городской среде и определять решения по обновлению всех его элементов. Исследованы региональные отличия распространение ветхого и аварийного жилищного фонда в Украине. Выявлено, ч&то в Украине преобладающий вид жилой застройки, что подлежит реконструкции - это застройка 1960-1980-х годов. Организация реконструкции должна предусматривать решение вопросов по расширению таких функций, как озеленение и благоустройство территорий, &организацию мест отдыха и общественных пространств, обновление инженерного оборудования, изменение функции первых этажей зданий, организацию автостоянок и паркинга, соблюдение санитарно-гигиенических требований. Исследованы опыт реконструкции устарев&шего жилого фонда в странах Европы. Определено, что возможными путями решения проблемы устаревшего жилого фонда может быть как полный его снос, так и реконструкция с применением современных технологий. Возможными методами реконструкции могут быть над&стройка этажей с применением железобетонного или металлического каркаса или надстройка еще четырех-пяти этажей с расширением площади застройки, где квартиры уже будут отвечать современным стандартам.
