"Розглядається зв"язок між колоніалізмом, станом довкілля і природних ресурсів та екологічними кризами, що описується поняттям «екологічний колоніалізм». Дослідження з екологічного колоніалізму фокусуються на комплексному аналізі широкого діапазону колоніальних практик, охоплюючи, зокрема, такі питання: розподіл і перерозподіл природних ресурсів, обмеження доступу корінного населення та місцевих громад до природних ресурсів, зміни пропорцій видобутку та використання певних ресурсів; зміни в структурі природокористування та економіки загалом, включно з руйнуванням традиційних форм та місцевих практик природокористування; додатковий тиск зовнішніх ринків; винищення місцевих видів і занесенням інвазійних видів; поширення захворювань; зміна способу життя місцевого населення та структури споживання. На прикладі природокористування в Україні в складі Російської та радянської імперій аналізуються два аспекти екологічного колоніалізму: 1) колонія як джерело природних ресурсів і сировини для створення доданоївартості для метрополії; 2) колонія як реципієнт екологічних ризиків, що виявляється в перенесенні шкідливих виробництв з підвищеними екологічними ризиками на віддалені території; використанні дешевшої робочої сили та нижчих стандартів охорони праці &й здоров’я населення; очікуванні меншого спротиву екологічно небезпечним виробництвам з боку колоніального чи постколоніального населення. Показано зв"язок між змінами структури населення, природокористуванням та деградацією довкілля. Боротьба за які&сть довкілля та якість життя є невід’ємною складовою антиколоніального руху, важливою рушійною силою якого є громадянське суспільство".
