"У статті досліджується діяльність української православної ієрархії XVIII ст. як інтеграційного чинника українського суспільства у двох контекстах – церковно-політичному і культурно-просвітницькому, та її зв"язок із сучасністю. Відзначено, що часи відстоювання зверхниками Української Православної Церкви свого права на існування і власних духовних і культурних традицій в умовах російського імперського централізму підкреслюють важливість реалізації в сучасних умовах ідеї створення єдиної Української Помісної Православної Церкви як вирішення найважливішої для українського народу проблеми – об’єднання навколо власного єдиного духовного центру".
