Хорові обробки духовних пісень у вибраних друкованих авторських збірниках українських композиторів (кінця XIX - середини XX століть; питання джерелознавства та соціокультурного значення)
"Акцентовано увагу на тому, що кращі українські духовні пісні епохи Бароко у ХІХ столітті й надалі не втрачали своєї актуальності. Їх популяризації сприяло те, що у добу Романтизму ці музично-поетичні тексти ввійшли до виконавських репертуарів лірників та почасти кобзарів. З кінця ХІХ століття духовні пісні систематично долучали до різноманітних типів пісенників, серед яких є і ті, які укладали тогочасні
галицькі, а згодом наддніпрянські композитори. Проте у своїй музично-просвітницькій, освітній роботі вони не обмежувалися тільки цими завданнями: намагалися збагачувати духовнопісенний репертуар новими екстами. Особливо багато у цій справі зробили галицькі композиторивасиліяни, творчість яких доволі активно тривала до початку 40-х років ХХ століття.
Хорові обробки духовних пісень українські композитори розпочали писати у 80-х роках ХІХ століття. Цей творчий процес отримав своє продовження й у першій половині ХХ століття завдяки композиторській праці М. Лисенка, О. Нижанківського, В. Матюка, О. Кошиця, К. Стеценка, М. Леонтовича, М. Гайворонського, С. Людкевича, Б. Кудрика, В. Барвінського та інших митців. Дехто з цих композиторів створив власні збірники хорових обробок українських духовних пісень, про що йтиметься у цій статті".
