"У більшості енциклопедій та енциклопедичних словників мемуарами називається вид документальної літератури, який оповідає про події політичного і суспільного життя. Автори мемуарів були їх учасниками або ж сучасниками. Ще недавно на слова про мемуари в уяві мимоволі виникав окремий кабінет, у якому великодосвідчений діяч, спираючись на власну пам"ять та особисті архівні матеріали, аналізує події минулого. Класичним прикладом таких спогадів є "Військові мемуари" Шарля де Голля… Однак за час, який минув від дня смерті де Голля, в галузі документальної літератури багато що змінилося. Мемуарів стало значно більше, але їх цінність значно знизилася. І це відбувається в усьому світі: досить звільнити якогось чиновника, а інколи - й водія, як у президента Жака Ширака, аби він почав писати. У цьому нарисі робиться спроба привернути увагу українських читачів до професійних спогадів, але з трохи іншої сфери діяльності. Це збірник колективних мемуарів "Завод чистих металів: сторінки історії" - некомерційне видання, що побачило світ у Кременчуці і було надруковане на гроші, зібрані колишніми працівниками заводу. Воно вийшло 2011 р. накладом 250 примірників з нагоди 50-річчя Заводу чистих металів (ЗЧМ) і залишилося майже зовсім непоміченим. Заводу більше немає&, й історія його знищення цілком тривіальна, але, на відміну від багатьох таких гігантів, котрі канули в Лету, не лишивши жодного сліду, про його історію нагадують ці мемуари...".
