Здійснено спробу юридичної оцінки багатостраждального договору, підписаного царем Олексієм Михайловичем у 1654 р., між Московським царством і Українською гетьманською державою (Військом Запорозьким). Показані події, що передували підписанню договору. Наголошено, що за кілька сторіч від моменту проведення переговорів, його укладення і до сьогоднішнього дня, події обросли легендами, які, почасти, не мають під собою правдивої основи. Донині дослідники роблять свої висновки не на основі оригінальних текстів Березневих статей, а на підставі тексту доповіді очільника царської делегації В. Бутурліна, поданої до царської канцелярії. Відсутність документів дала підстави не лише до довільної інтерпретації умов договору, а й до спроб відвертої їх фальсифікації. Стверджується, що міфи про Березневі статті створювалися здебільшого з московського боку, яка була зацікавлена в перебуванні України у своїй орбіті. Автор зазначає, що Березневі статті готувалися у гетьманській канцелярії і у формі петиції із 23 пунктів,що отримали назву "Просительных статей" були відправлені з українською делегацією до Москви. Найголовніші з них декларували ідеї зовнішньої незалежності Української гетьманської держави (Війська Запорозького), що, насамперед, проявилися у праві вільно&го вибору гетьмана як глави держави, керівника уряду та головнокомандувача українського війська. Крім того, за Україною зберігалося право здійснення зовнішньої політики. Окремо йшлося про недоторканність внутрішнього устрою Війська Запорозького, непо&рушність прав і привілеїв українського населення та окремих його соціальних станів і груп. Зазначено, що українська сторона не знайшла повного порозуміння з московським царем і частина пропозицій була ним проігнорована. Автор провів компаративний ана&ліз "Просительных статей" і остаточно підписаних статей Олексієм Михайловичем, і прийшов до висновку, що українська сторона вимагала більших прав і привілеїв, ніж в остаточному варіанті вони були надані. Обґрунтовано, що з укладенням Березневих стате&й 1654 р. Українська гетьманська держава (Військо Запорозьке) увійшло у рівноправний і взаємовигідний союз з Московським царством, а не возз"єдналося з нею, як про це впродовж кількох століть стверджували представники наукових шкіл імперського та рад&янського історіографічних напрямків.
Сделана попытка юридической оценки многострадального договора, подписанного царем Алексеем Михайловичем в 1654 г., между Московским царством и Украинской гетманской державой (Войском Запорожским). Показаны событи&я, которые предшествовали подписанию договора. Подчеркнуто, что за несколько столетий от момента проведения переговоров, его подписания и до сегодняшнего дня события обросли легендами, которые частично не имеют под собой правдивого основания. До сих &пор исследователи делают свои выводы не на основе оригинальных текстов Мартовских статей, а на основании текста доклада главы царской делегации В. Бутурлина, поданного в царскую канцелярию. Отсутствие документов послужило основой не только произвольн&ой интерпретации условий договора, но и попыток откровенной их фальсификации. Утверждается, что мифы о Мартовских статьях создавались чаще всего московской стороной, которая была заинтересована в пребывании Украины в своей орбите. Автор отмечает, что& Мартовские статьи готовились в гетманской канцелярии и в форме петиции из 23 пунктов, получивши название "Просительные статьи", были отправлены с украинской делегацией в Москву. Самые главные из них декларировали идеи внешней независимости Украинско&й гетманской державы (Войска Запорожского), которые прежде всего проявились в праве свободного избрания гетмана как главы державы, главы правительства и главнокомандующего украинского войска. Кроме того, за Украиной сохранялось право осуществления вн&ешней политики. Отдельно речь шла о неприкосновенности внутреннего устройства Войска Запорожского, нерушимости прав и привилегий украинского населения и отдельных его социальных сословий и групп. Отмечено, что украинская сторона не пришла к полному с&
