Рак сечового міхура (РСМ) характеризується високим показником смертності та є 9-м за частотою онкологічним захворюванням у світі. За великого арсеналу діагностичної бази, до якого входить цистоскопія, ультразвукове дослідження, комп"ютерна та магнітно-резонансна томографія, цитологія осаду сечі, важко точно визначити ступінь поширення або розвитку пухлини. На сьогодні актуальним залишається пошук молекулярно-біохімічних прогностичних показників, які характеризувалися би високою специфічністю та чутливістю до розвитку РСМ. Лабораторні методи дослідження можуть робити вагомий внесок в оцінку агресивності пухлинної прогресії за умов РСМ. Згідно із сучасними науковими даними, в онкохворих спостерігається дисбаланс у коагуляційній системі, проявом якого є активація системи згортання крові. Активація системи гемостазу супроводжується появою в кровотоці специфічних маркерів, які відображають ступінь підвищення гемостатичного потенціалу крові, таких як рівень фібрину, фібриногену, протромбінового індексу, активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), активованого часу рекальцифікації (АЧР). Результати досліджень різних онкологічних захворювань вказують на підвищений рівень компонентів системи активації плазміногену, у тому числі на інгібітор ак&тиватора плазміногену-1 (PAI-1). Наявні дані літератури, які вказують на прогностичну цінність показників системи згортання крові та системи протеолізу в разі раку сечового міхура (РСМ), є нечисленними й неповними. Також нечисленні дані, які вказують& на взаємозв"язок цих показників зі ступенем РСМ згідно з гістопатологічною класифікацією, не сформована клініко-лабораторна концепція використання в клінічній онкології. У ході дослідження було виявлено значне порушення балансу деяких компонентів си&стеми гемостазу в крові пацієнтів, а також рівень PAI-1 у пацієнтів, у котрих діагностовано РСМ різних стадій відповідно до гістопатологічної класифікації. Помічене значне зростання вмісту фібрину, фібриногену та PAI-1 залежно від стадії РСМ. Дослідж&увані показники можуть зробити вагомий внесок у характеристику РСМ залежно від стадії за гістопатологічною класифікацією.
Рак мочевого пузыря обладает высоким показателем смертности и является 9-м по частоте онкологическим заболеванием в мире. При& большом арсенале диагностических методов, к которым относятся цитоскопия, ультразвуковое исследование, компьютерная и магнитно-резонансная томография, цитология мочи, трудно установить степень развития опухоли. Актуальным является поиск молекулярно-&биохимических прогностических показателей, которые обладали бы высокой специфичностью и чувствительностью к развитию рака мочевого пузыря. Лабораторные методы могут внести весомый вклад в оценку агрессивности рака моченого пузыря. Согласно современны&м научным данным у больных онкологическими заболеваниями наблюдается дисбаланс в коагуляционной системе, проявлением которого является активация системы сворачивания крови. Активация системы гемостаза сопровождается появлением в кровотоке специфическ&их маркеров, которые отображают степень повышения гемостатического потенциала крови, таких, как уровень фибрина, фибриногена, протромбинового индекса, активированного частичного тромбопластинового времени, активированого времени рекальцификации. Резу&льтаты исследования различных онкологических заболеваний свидетельствуют о повышенном уровне компонентов системы активации плазминогена, в том числе на ингибитор активатора плазминогена-1 (PAI-1). Данные литературы, которые указывали бы на прогностич&ескую значимость изменений показателей системы сворачивания крови и протеолитической системы в крови при раке мочевого пузыря - немногочисленные и неполные. Отсутствуют данные, которые указывали бы на взаимосвязь этих показателей со степенью рака моч&евого пузыря по гистопатологической градации, не сформирована концепция применения в клинической онкологии. В процессе исследования установлено значительное повышение уровня фибрина, фибриногена и PAI-1 в зависимости от степени рака мочевого пузыря. &
