"Розглядається феномен образу як однієї зі складових частин імажинеру – більш широкого поняття. Модерністська філософія образу призвела до необхідності переосмислення її центрального поняття у напрямку конструювання його онтології. Образ постає як границя між полярними явищами та речами. Образ не пропонує нічого принципово нового: він швидше маскує фрактальну подібність мислеформ та природних структур за допомогою низки опосередкувань. Сама фрактальність зшиває образність літературну та геологічно-ландшафтну (яка розглядається у статті в якості прикладу). Просторово-темпоральна модель розтинається на дві реальності – первинну й вторинну (le reve та la vigilance), дифузія яких уможливлюється образом – через тріщину. Відтак, сама тріщина розглядається як онтологічна характеристика образу. Локалізовані в порожнечі уяви образи-мрії або образи-сни етимологічно уподібнюються, зливаючись у слові le reve. Образи порожнечі уяви ніби прориваються тектонічним "рухом тріщин" зі снів у мрії бадьорості, коли у первинній реальності виникає розлом. "Рух тріщин" має характер катаклазу, що відрізняється метаморфозами. Катаклаз образності повторює механізми катаклазу мінералів та утворення нових форм (як геологічних, так і літературних) через перетворення (трансфор&мацію). Образ літературного твору (реальність вторинна) дифундує у la vigilance, породжуючи "гармонійний тремор", коли образ літератури перетворює первинну реальність, прокочуючись нею, так, як розповсюджуються хвилі від землетрусу: вони здатні реєст&руватися спеціальними приладами, але не відчуваються при цьому людьми".
