"Становлення католицької теологічної доктрини пізнання тривало впродовж значного історичного часу. Цей процес тісно пов"язаний з уявленнями про світ. Католицькі пізнавальні практики стверджують, що людина може "отримувати імпульси" для свого розвитку неопосередковано – із протиріч релігійної ідеології та релігійної свідомості, а безпосередньо від зовнішніх для неї факторів, наприклад від характеру наукових відкриттів. Специфічним у відношеннях між католицькою філософією та католицькою ідеологією є необхідність постійно розробляти тезу про деяку особу – носія теологічної ідеології. Католицькі теоретики значну увагу приділяють питанню гармонійної єдності теологічної ідеології зі "зрозумілими" результатами досягнень наук. Останнє осмислюється шляхом "опосередкованого їхнього взаємовпливу", але релігійний принцип завжди лишався незмінним: верховенство ідеології віри та теології над філософією. У цьому полягала одна з найважливіших невідповідностей між загальним духом розвитку західноєвропейської філософії та спадкоємницею середньовічної схоластики – католицькою філософією, яка спирається на спеціально розроблений схоластичний метод. Нині існує декілька різних систем класифікацій католицької філософії. Але найбільш поширеною є система, яку складають н&еоавгустіанство та неосхоластика. До останньої входять неоскотизм, неосуаресизм і неотомізм, а на думку деяких, ще молінізм та інші учення".
