ХV століття в історіописанні України традиційно залишається в затінку. Утім, воно з багатьох поглядів є ключовим в історії нашої країни, хоча концепт трьох "темних віків" - ХIV–XVI століть - і досі популярний. Це час глибинно-тектонічних зрушень на її теренах - доба накопичення структурно-системних прецедентів просторової самоорганізації, що згодом даватимуть численні "точки опори" для ранньо- і просто модерних проектів України. Люди ХV століття вже трохи призвичаїлися до кліматичних змін, які ніс Європі "малий льодовиковий період" (1300–1850). Чума - "чорна смерть" попереднього століття - також відступила (принаймні минула давня безпорадність: 1402 року у Венеції вперше запровадили карантин). Отже, скорочення населення, відчутне в ХIV столітті (ледь не уполовинення), припинилося.
