"Ці нотатки присвячено одному, але принципово важливому питанню, що стосується фінансування науки в університетах. Ідеться про те, що: 1) нині, незважаючи на всі проблеми з фінансуванням науки, є реальна можливість поліпшити ситуацію (і насамперед зробити реальною оплату поїздок на міжнародні конференції - бодай частково); 2) реалізація цієї можливості не потребує ані копійки додаткового фінансування з боку держави; 3) нинішні бюрократичні правила забороняють використання цієї можливості; 4) скасувати ці заборони можна одним розчерком пера, однак бюрократична машина чинить тут опір (принаймні пасивний). Власне наукові посади в університетах належать до НДЧ (науково-дослідної частини). Але з нинішнім убогим фінансуванням поїхати в закордонне відрядження за рахунок НДЧ вченому з університету практично неможливо. Тим часом в університетах є так званий спецфонд, куди надходять гроші не з державного бюджету, а від навчання закордонних студентів. Причому останнім часом кількість таких студентів помітно зростає. Відповідно, частину грошей цілком можна було б витрачати на оплату закордонних відряджень. Однак діє обмеження (див. нижче), згідно з яким така оплата можлива лише для викладачів, витрати ж на науку розглядалися б як нецільове використання".
