"Проводиться думка, що роман являє собою особливу світську форму “практик себе”, що виникає у добу Нового часу на основі розвитку приватних стосунків; показано, що наративні практики творять нову модель особистісної самоідентичності, соціокультурними вимірами якої стають час, почуття і артефакти міжособистісного спілкування".