"Ми постійно перебуваємо у світі віртуальності, бо на власні очі побачити або руками дотягтися можемо тільки до дещиці навколишнього світу. Зростає кількість годин, які людина проводить біля екрана. Світом розкидані сотні маркерів-покажчиків, що виловлюють нашу увагу й спрямовують її на потрібні об"єкти. Ми бачимо не те, що хочемо самі побачити, а те, що інші хочуть, щоб ми бачили. І в цьому завжди була суть соціального управління: говорити більше про важливе для влади і мовчати про шкідливе для неї".
