"За початок середньовічної перекладної англійської літератури ми, слідом за Р. Еллісом (Ellis, 2000: 39), вважаємо місію первохрестителя Англії Августина Кентерберійського, який прибув до Кенту за дорученням папи Григорія Великого з метою навернення до християнства англосаксів у супроводі тлумачів-франків 597 року. Трудніше встановити, коли Середні віки в Англії змінюються добою Відродження: тут за межову віху часто приймають творчість англійського першодрукаря Вільяма Кекстона (William Caxton, бл. 1422–1491), котрий розпочав друкувати книги 1475 року, коли видав власний переклад англійською мовою розповіді про падіння Трої з французького перекладу Рауля Лефевра “Recueil des histoires de Troye” під назвою “Recuyell of the Historyes of Troye”, та перекладацьку творчість таких авторів, як Джон Скелтон (John Skelton, бл. 1460–1529), котрий 1488 року створив переклад 1–4 книг “Історичної бібліотеки” грецького письменника епохи геллінізму Діодора Сицилійського (Diodorus Siculis, “Bibliotheca Historica”) з латинського перекладу, що належав перу італійського гуманіста Поджо Браччоліні, та Гавін Дуглас (Gavin Douglas, бл. 1477–1520), шотландський поет, єпископ Данкельду, котрий переклав шотландською мовою (різновидом мови англійської) “Енеїду” Вергілія &(Ellis, 2000: 39). Умовною датою поділу середньовічного перекладу на давньоанглійський, який саме є об’єктом нашого
дослідження, та середньоанглійський служить 1066 рік, рік норманського завоювання Англії, хоча й після завоювання знання давньоанглій&ської зберігається в ряді монастирських центрів і на протязі ХІІ ст.".
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
