Заперечується утверджений в українському літературознавстві стереотип про К. Гамсуна як послідовного імпресіоніста. Зроблено припущення, що норвезький письменник за психологічним типом був експресіоністом (людиною емоційного психологічного типу), відповідно тяжіння до експресіоністської поетики закономірне для періоду його творчих шукань. Доведено, що «Голод» К. Гамсуна у стильовому плані – експресіоністський текст. За жанром це алегорично-філософський роман про основи людської цивілізації. Образ голоду в структурі тексту багатофункціональний: він не лише окреслює фізіологічно-психологічний стан, а є метафорою на позначення глибинного, провидчого осягнення механізмів людського існування, символом матеріальних цінностей (складником конфлікту «матерія–дух»), алегорією духовного голоду, який супроводжує людство на кожному витку розвитку. Духовний голод має амбівалентну природу: це конструктивна сила (він стимулює пошуки людиною джерел духовних орієнтирів, пошуки себе), яка легко може перетворитися в деструктив: невтамований духовний голод – причина всіх деструктивних процесів у суспільстві. Основні художні засоби, використані в романі «Голод», типово експресіоністські – алегорія, гіпербола, градація, контраст, калейдоскопізм, фрагментарність оповіді&, «потік свідомості».
The article denies the stereotype of K. Hamsun as a consistent Impressionist. This stereotype is in the Ukrainian literary criticism. In the article is made an assumption that the Norwegian writer is an expressionist according &to the psychological type (a person of an emotional psychological type) and the gravity of expressionistic poetics is natural for the period of his creative quest. It is shown that K. Hamsun’s “Hunger” is an expressionist text. This is an allegorical& and philosophical novel about the foundations of human civilization. The image of hunger in the structure of K. Hamsun’s text is multifunctional: it is not denotes only the physiological and psychological state, it is the metaphor for the significat&ion of the deep and seerful comprehension of the mechanisms of human existence, it is the symbol of material values (the component of the conflict “matter-spirit”), it is the allegory of the spiritual hunger which accompanies the humanity on every st&age of the development. The spiritual hunger has an ambivalent nature: it is a constructive force (it stimulates human search for sources of spiritual benchmarks, the search for oneself). But this constructive force can easily become destructive: an &unstoppable spiritual hunger is the cause of all destructive processes in society. The main artistic means used in the novel “Hunger” are typically expressive – allegory, hyperbole, gradation, contrast, kaleidoscopism, fragmentary narrative, “flow of& consciousness.”.
