"У своїй правозахисній діяльності я зіткнулася з проблемою безвісно зниклих осіб 2012 року, коли досліджувала матеріали роботи Зведеної мобільної групи російського Комітету проти катувань. Експерти цієї громадської організації працювали здебільшого в Чеченській республіці і в своїх звітах описували випадки насильницьких зникнень, постійно наголошуючи, що зникнення людини за участі агентів держави - це не просто трагедія для їхніх близьких і рідних, а й спосіб залякувати населення, що створює атмосферу страху й невизначеності для десятків тисяч людей на роки. Російські методи використання насильницьких зникнень для дестабілізації ситуації та боротьби з опонентами дійшли й до України - 2014 року, під час Революції Гідності".
