У статті висвітлено стильові, тематичні, генологічні, наративні, композиційні механізми трансформації життєвого матеріалу в літературний текст, які виявляють себе в мемуарному циклі "На березі часу" письменника-шістдесятника Валерія Шевчука. Проаналізовано роботу авторської свідомості в компонуванні художнього цілого, зокрема тенденцію до міксування-злиття в ньому модерністичних (неореалістичних) стилетвірних формантів із нефікційними формозмістовими конструктами, що в підсумку породжує багатовимірний твір-симбіонт, котрий потребує особливої (метажанрової) інтерпретації.
