Вважається, що зафіксована у Біблії історія про райський сад, життя в ньому перших людей, а потім про їхнє гріхопадіння та вигнання з Едему є сферою релігійно-міфологічної, а не історичної складової Святого Письма. Текстологічний аналіз другої глави "Книги Буття" надає підстави стверджувати, що біблійний Едем є реальним географічним об"єктом, межі якого відповідають теренам нинішньої Тебризької долини. Опис райського саду, у якому створений Богом Адам не відав смерті та щедро харчувався, не докладаючи до цього додаткових зусиль, є своєрідним спогадом людства про добу ранньопервісного донеолітичного буття. "Вигнання з раю" - це етап в історії, коли "безтурботне" буття перших людей завершилося, оскільки при їхньому розмноженні "пасивних" природних ресурсів перестало вистачати для виживання. Це змусило людей розселятися за межі початкового ареалу свого буття. Другим наслідком "вигнання з раю" стало накладене на Адама прокляття, що відтепер їжу він здобуватиме "обробляючи землю в поті чола свого". У термінології сучасної науки - це "неолітична революція", тобто перехід від привласнювальних до відтворюючих способів добування їжі, коли людина змушена була опановувати мистецтво обробки землі для вирощування харчів. Метод зворотного хронологічного розрах&унку за поколіннями біблійних патріархів дає підстави датувати цей історичний перелом першою половиною - серединою III тис. до н. е. Третім наслідком "вигнання з раю" проголошена втрата людиною свого безсмертя. Поява продуктивних форм господарювання,& коли людина почала орати землю, копати канали, будувати греблі і дамби, ходити за одомашненою худобою і тим "здобувати хліб свій насущний", активізувала розвиток протонаукових знань, наслідком чого стало усвідомлення людиною кінцевості свого персона&льного фізичного існування. У Біблії цей факт переосмислений як втрата людиною своєї "вічності".
The stories of paradise garden, first men living in it, their fall and exile from Eden are fixed in the Bible and considered a sphere of religious and m&ythological, but not a historical component of the Holy Scripture. Textual analysis of the second chapter of "The Book of Genesis" gives grounds to consider Eden a real geographical object, which limits correspond to the territories of today"s Tabriz& Valley. Description of paradise garden, where Adam, created by God, was not aware of death and was richly fed, not making any additional efforts, is a peculiar human memory of an era of early pre-Neolithic being. "The exile from Eden" - is an era in& history, when "unproblematic" life of primitive men was finished because of lack of the natural resourses, quantity of which was deficient for survival. It made people to occupy territories beyond the original range of their existence. The second re&sult of "the exile from paradise" was a curse of Adam, as since then he had to get food "by the sweat of his brow". Modern scientific terminology calls it "Neolithic revolution", i.e. transition from the foraging to the agriculture, when human had to& master the art of tilling for growing food. Inverse chronological calculation method of generations of biblical patriarchs allows to date this historical fracture by the first half - the middle of III millennium BC. The third result of "the exile fr&om paradise" was declared loss of human"s immortality. The emergence of reproductive economy, when a person began to plow the ground, dig channels, build dams, pasture livestock and in such way "get the daily bread", intensified the development of pr&otoscientific knowledge, which resulted in human"s awareness of finality of his personal physical existence. The Bible redefines this fact as the loss of "eternity" by human.
