Порушення у складі мікробіоти кишечника, а саме - зниження мікроорганізмів, здатних метаболізувати оксалати, є одним із основних факторів розвитку гіпероксалурії. Метою даного дослідження було визначити кількість оксалатдеградувальних бактерій (ОДБ) у фекальному біоптаті різних видів лабораторних тварин і дослідити залежність між кількістю оксалату в раціоні харчування та рівнем ОДБ. Об"єктом дослідження був фекальний біоптат піддослідних тварин: безпородних щурів (n = 12); щурів лінії Wistar (n = 12);мишей лінії BalbC (n = 12); кролів породи шиншила (n = 10). Кількість ОДБ визначали шляхом бактеріологічного посіву на високоселективне середовище Oxalate Medium. Продемонстровано залежність вмісту оксалатдеградувальних бактерій у фекальному біоптаті від виду досліджуваної тварини та за підвищеного вмісту оксалатів у раціоні харчування. У результаті досліджень виявлено, що відсоток тварин, у яких із фекального біоптату висівались ОДБ, певною мірою залежить від виду досліджуваної тварини. У щурів лінії Wistar ОДБ висівались у 100 % тварин, у безпородних щурів - 58 %, у мишей лінії Balb C - 42 %, у кролів породи шиншила - 7 %. Найбільшу кількість оксалатдеградувальних бактерій у грамі фекального біоптату виявлено у щурів лінії Wistar - lg 6,12 ± 0,63& КОЕ/г, у безпородних щурів вона становила lg 2,97 ± 0,34 КУО/г, у мишей лінії Balb C - lg 2,4 ± 0,41 КУО/г. Найменшу кількість ОДБ виявлено у кролів (lg 2,1 ± 0,5 КОЕ/г). Після 14-денного введення Na2C2O4 (моделювання високооксалатної дієти) безпоро&дним щурам реєстрували поступове підвищення кількості ОДБ у грамі фекального біоптату. За перші сім діб високооксалатної дієти кількість ОДБ у грамі випорожнень зросла у 57 % тварин. Через 14 діб - ще у 25 % тварин. Загалом кількість ОДБ за високоокс&алатної дієти збільшилась на два порядки. Тварини, у яких ОДБ не висівались при підвищеному рівні оксалату у раціоні харчування, можуть буди віднесені до потенційної групи ризику розвитку гіпероксалурії та утворення оксалатних каменів.
Нарушения в& составе микробиоты кишечника, а именно - снижение микроорганизмов, способных метаболизировать оксалаты, является одним из основных факторов развития гипероксалурии. Целью данного исследования было определить количество оксалатдеградирующих бактерий &(ОДБ) в фекальном биоптате разных видов лабораторных животных и исследовать зависимость между количеством оксалата в рационе питания и уровнем ОДБ. Объектом исследования был фекальный биоптат подопытных животных: беспородных крыс (n = 12); крыс линии& Wistar (n = 12); мышей линии Balb C (n = 12); кроликов породы шиншилла (n = 10). Количество ОДБ определяли путем бактериологического посева на высокоселективную среду Oxalate Medium. В работе продемонстрирована зависимость содержания ОДБ в фекальном& биоптате от вида исследуемых животных и при повышенном содержании оксалатов в рационе питания. В результате исследований выявлено, что процент животных, у которых с фекального биоптата висевались ОДБ, в определенной степени зависит от вида исследуем&ого животного. У крыс линии Wistar ОДБ висевались у 100 % животных, у беспородных крыс - 58 %, у мышей линии Balb C - 42 %, у кроликов породы шиншилла - 7 %. Наибольшее количество ОДБ в грамме
фекального биоптата обнаружено у крыс линии Wistar - lg &6,12 ± 0,63 КОЕ/г, у беспородных крыс это показатель составлял lg 2,97 ± 0,34 КОЕ/г, у мышей линии Balb C - lg 2,4 ± 0,41 КОЕ/г. Наименьшее количество ОДБ выявлено у кроликов (lg 2,1 ± 0,5 КОЕ/г). После 14-дневного введения Na2C2O4 (моделирование выс&окооксалатной диеты) беспородным крысам регистрировали постепенное повышение количества ОДБ в грамме фекального биоптата. За первые семь суток високооксалатной диеты количество ОДБ в грамме фекалий возросла у 57 % животных. Через 14 суток - еще у 25 &% животных. Количество ОДБ при високооксалатной диете увеличилась на два порядка. Животные, у которых ОДБ не висевалось при повышенном уровне оксалата в рационе питания, могут быть отнесены к потенциальной группе риска развития гипероксалурии и образ&
