У статті з"ясовано особливості вживання та функції вставлених конструкцій у діалектному тексті-дискурсі. Автор аналізує вставлені слова, словосполучення й речення, що передають додаткову інформацію про когось чи щось, можуть пояснювати іншомовні чи маловідомі слова, уточнювати думку, висловлювати зауваження до висловленого. Вставленим може бути й текст. Усі вставлені конструкції розподілено на уточнювальні, пояснювальні і доповнювальні. За допомогою вставлених конструкцій діалектоносій демонструє інтерактивну предметну компетенцію, що передбачає розуміння комунікантом властивої для конкретної лінгвокультури онтології, тобто осягнення основ усього сущого або розумом, або інтуїцією, а також володіння способами їхньої категоризації. Вставлені конструкціїрепрезентують соціокультурну компетенцію діалектної особистості, що полягає в знанні учасниками комунікації, зокрема мовцем і слухачем, культурної специфіки мовної спільноти, висловлюючи при цьому мисленнєві узагальнення і вербалізуючи соціокультурні постулати. У діалектних текстах-оповідях помічено зіставлення звичаїв кількох часових зрізів, двох ареалів. У цьому разі можна говорити про діалог кількох текстів, зокрема "старшого" і "молодшого".