"Краще б мене вбили на фронті, ніж так жити…": про що змушували "замовкнути" листи в Радянській Україні (за матеріалами звітів НКДБ / МДБ УРСР про перлюстрацію особистої кореспонденції, грудень 1945 - лютий 1947 рр.)
Запропонована до уваги читачів стаття є спробою узагальнення матеріалів, викладених у місячних аналітичних звітах Народного комісаріату/Міністерства державної безпеки УРСР про перлюстрацію приватної кореспонденції, яка відправлялася й отримувалася військовослужбовцями від грудня 1945 до лютого 1947 року. Колосальний за своїм обсягом масив документації (в середньому 5 мільйонів листів щомісяця), який опрацьовувався відділеннями військової цензури на території України, дозволяє скласти картину того, які теми із приватного листування військових і цивільних осіб найбільше непокоїли та дратували владу, які житейські проблеми були "топовими" для населення в тилу і для мобілізованих на дійсній військовій службі, для учнів фабрично-заводських шкіл і для демобілізованих та інвалідів війни, скільки листів щомісяця конфіскувалося спецслужбами, а в скількох цензори ретушували вміщену "небезпечну" інформацію.
Чисельні цитати із вилучених або "відкоригованих" листів, які містяться в емдебістських звітах, дозволяють зазирнути за лаштунки внутрішнього світу "пересічних" радянських громадян, які здебільшого не залишили після себе спогадів, щоденників, авторизованих інтерв"ю. Все це в сукупності суттєво доповнює та розширює наші знання, як про "страхи влади" так &і загалом про суспільство радянської України у перші повоєнні місяці.
In this paper we summarized documents concerning the perlustration of private correspondence received and sent by servicemen from December, 1945 to February, 1947. These documents& are to be found in analytical reports of People"s Commissariat/Ministry of State Security of USSR. The military censorship stations were working up about 5 millions letters a month. Their reports on the perlustrated civilian and military corresponde&nce reveal the most feared and annoying topics for Soviet authorities, as well as topical problems of population in the home front, of servicemen and students of fabric schools, of ex-servicemen and disabled soldiers. From these reports we also get k&now about the monthly quantity of confiscated and edited by censors letters.
Numerous quotes from confiscated and "edited" letters that we found in reports of the Ministry of State Security let us to have a look at the inner world of average Soviet &citizens. It is usually impossible to immerse in the everyday life of that period in absence of memoirs, diaries and authorized interviews. So we can conclude that these reports enrich substantively our knowledge about "fear of authorities" and other& feelings and moods of the Ukrainian society of the first postwar months.