Присвячено політичним взаємовідносинам Помпея Великого і Юлія Цезаря напередодні громадянської війни. Розглянуто заходи, реалізовані Помпеєм під час консульства 52 р. до Р. Х. та їхній вплив на суспільно-політичне становище Цезаря. Проаналізовано спробиЦезаря продовжити собі командування або здобути нове консульство та підтримка, яку йому надавав Помпей упродовж кількох років. Висловлено припущення на захист теорії про ratio absentis, за якою Цезар робив усе можливе, щоб не повертатися до Риму, оскільки боявся судових переслідувань і покарання. Одначе, усі намагання Цезаря уникнути кари йшли врозріз законодавству, яке запровадив Помпей для стабілізації республіки. Вимагаючи в Помпея розпустити війська, із другої половини 50 р. до Р. Х. Цезар почав підготовку до війни. Він не міг змиритися з можливою втратою всіх здобутків і досягнень (dignitas), якби здався своїм опонентам. З іншого боку, Помпей сам не міг піти на поступки Цезарю, оскільки це б означало переписування реформованої ним державної системи. Зроблено висновок, що в середині І ст. до Р. Х. Римська республіка опинилася в заручниках у двох аристократів, які не могли відмовитися від своїх політичних амбіцій і діяли в межах існуючого тоді аристократичного етосу.
The article is dedicated t&o the political relationships of Pompey the Great and Julius Caesar shortly before the Civil war. Pompey"s legislation of 52 BC and its impact on Caesar"s political and social position is revised. Caesar"s attempts to prolong his command or to obtain& a new consulship are analyzed in the article, as same as Pompey"s backing of Caesar"s efforts. The correctness of the theory of the ratio absentis is supposed. According to this theory, Caesar was in fear of the unavoidable prosecution, that"s why h&e refused to return to the city as a civilian. In the same time,
Caesar"s efforts created a danger to the political system of the Roman republic, which had been established by Pompey"s legislation of 52 BC. Caesar started to prepare for a war from t&he second half of 50 BC - and at the same time he was demanding to dissolve Pompey"s troops. Because of his dignitas, Caesar couldn"t allow himself became an object of prosecution. The same reason obliged Pompey to refuse Caesar"s demands. As a concl&usion it must be emphasized, that in the middle of the 1st century BC the Roman republic became a hostage of two nobles, whose political ambitions and aristocratic ethos caused a Civil war.
