Розглянуто участь представників грецької православної церкви в боротьбі греків проти турецького панування. Особливу увагу приділено місцю православного духовенства у грецькому Просвітництві, яке підготувало основу для революції 1821 р. Проаналізовано діяльність заснованого в Одесі товариства "Філікі Етерія", його зв"язки із грецьким православним духовенством та визначальну роль у підготовці збройного антитурецького повстання. Також здійснено розгляд дискусій в історіографії щодо суперечливості постатейпатріарха Григорія V і митрополита Германа. Автори переконливо показують, що негативний образ цих діячів був сформований у працях істориків лівих поглядів. Доведено, що патріарх Григорій V мав тісні зв"язки з організаторами повстання та товариством "Філікі Етерія", однак публічно мав виявляти лояльність до турецької влади, оскільки він ніс відповідальність перед усією християнською спільнотою Османської імперії. Також, на думку авторів, є помилковим вважати митрополита Германа противником грецької революції - він лише закликав дочекатися сприятливих зовнішніх і внутрішніх обставин, а вся його діяльність після початку революції була спрямована на консолідацію різних угруповань повстанців.
The purpose of the article is to examine the contribution of& the Greek Orthodox Church to the Greeks" struggle against Turkish domination. Main attention is paid to the role of the Orthodox priesthood in the Greek Enlightment, which had formed a background of the revolution 1821. The activity of the Filiki Et&eria organization, which had been founded in Odessa, its connection with Orthodox clergy and its main role in anti-Turkish rebellion are analyzed in the article. Also the historiography discussions about controversial images of Patriarch Gregory V an&d Metropolitan Germanos are revised. The authors clearly show that the negative images of those persons were formed in publications of leftist historians. For example, Patriarch Gregory V despite his contacts with Filiki Eteria had been obliged to de&monstrate loyalty to Turks in public because of his responsibility for all the Christian community in Ottoman Empire. Likewise, it would be a mistake to consider Metropolitan Germanos as an enemy of the Greek Revolution. He had been insisted on neces&sity to wait propitious internal and external conditions for the Revolution, and all his activity was aimed on the consolidation of the different groups of the rebellers.
