"Молодь масово обирає закордонні університети. А наслідки цього для української науки і всього суспільства дуже невтішні. Розривається естафета поколінь, ученим старшого покоління нема кому передати свої знання й досвід. Уже сьогодні кадровий голод призводить до закриття наукових відділів і лабораторій. Лише в Інституті біохімії НАНУ останнім часом закрилися один відділ і чотири лабораторії. По-різному загострена, ця проблема існує в усіх наукових закладах, і ситуація стає критичною. Якщо на десять докторів наук пенсійного віку буде один аспірант, то дев"ять наукових напрямів в українській науці точно зникнуть. Можливо і всі десять, якщо цей аспірант після захисту дисертації поїде працювати за кордон. І це щодо старих, традиційних наукових галузей. Але ж наука розвивається. І звідки тоді візьмуться лідери нових наукових напрямів? На жаль, ані керівники МОН, ані керівники НАНУ не усвідомлюють цієї проблеми або старанно її приховують. У будь-якому разі ефективного рішення ніхто не шукає. Держава платить за це відтоком тисяч "мізків", які потім збагачують науку інших країн".
