"Автокефалія і Томос, якими лихоманить публіку з квітня, набувають завершених рис і ось-ось остаточно втіляться. Залишився останній крок, а для когось - останній бій. Дата вже відома - 15 грудня. Окремі - можливо, основні - положення Статуту, попри те, що були засекречені (а може, й завдяки цьому) опинилися у відкритому доступі і стали предметом гучного обговорення та маніпуляцій. Українські владики отримали "листи щастя" з Фанара - для когось у лапках, для когось без — із запрошенням взяти участь у Соборі. Автокефалія української церкви несподівано опинилася від нас на відстані витягнутої руки. Такі речі - колосального історичного масштабу - чомусь завжди відбуваються "несподівано". Дарма що ця ланка логічно з"єднується з іншими ланками в ланцюгу історії. І сучасності теж. А може, саме тому - це настільки масштабно, що з короткої дистанції не роздивишся. І просто не віриться, що тривале сотні літ раптом круто взяло та й покотилося до розв"язки прямо в нас на очах".